В веселом гомоне сошлись,
Слетелись в стаю много мыслей
И посудачив, разошлись
И ни одной теперь не сыщешь.
Сосу я палец натощак,
Пытаюсь что-нибудь придумать,
Не получается никак
Метать икру умом неумным.
Потом приходят по одной,
И словно очередь построив,
Тебя все ждут на проходной,
Как совесть - своего героя,
Заходят даже не спросясь,
Перетекают на бумагу -
Осуществляется так связь
И приучаешь себя к благу.
И в тот момент лишь и живёшь,
Всё остальное - подготовка,
Жизнь - это то, чего ты ждёшь,
Судьба - невинная воровка,
Ну а подарок - дар небес,
И чтобы ты не сомневался,
За деревом увидишь лес,
А впрочем, вот он показался.
И птицы весело поют,
Рассевшись, как на тронах, в кронах,
И чувствуешь такой уют,
Какой бывает только дома.
Но не привязан ты к нему
Цепями строгих обязательств,
Лишь дай голодному уму
Еду, а сердцем всё оплатишь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
